Довга черга до ЧехіїЧерги довжиною в кілька днів стоять до консульства Чеської Республіки в Києві та консульства України в Празі. Таким є один з наслідків запровадження візового режиму між Україною та Чеською Республікою. Цій темі присвячена публікація в останньому числі празького тижневика «Респект», – повідомляє кореспондент радіо «Свобода» Оксана Пеленська. 20/11/2001 Уже більше року українські громадяни, які шукають працю в Чехії або хочуть просто побачити Прагу чи, скажімо, відпочити в Карлових Варах, змушені їздити до Києва за візою. Довжелезні черги, непохитні чергові міліціонери, відсутність потрібних документів чи фотографій – все це зробило процедуру отримання віз морально тяжкою, матеріально дорогою і в годинах – дуже довгою. Тим часом, як зазначає тижневик «Респект», чеське консульство в Києві кожного для облягають сотні громадян. Останнім часом однак вдалось зменшити черги і зняти напруження, правда сильніше вдарити по кишені всіх українців, хто прагне до Чехії. Йдеться про три обов'язкові поїздки до Києва: спочатку, щоб отримати порядковий номер у черзі, потім – щоб здати документи, і врешті, щоб отримати довгоочікувану візу. Не просто, якщо живеш в Криму чи десь у Донбасі або ж в Ужгороді.
Та порядок є порядок. Як зазначається в статті, це виплачується передусім усім, хто в Чехії собі знайшов працю. На думку автора матеріалу Марека Швегли, як би тяжко в Чехії гроші не зароблялися, вони в кілька разів перевищують мізерні платні в Україні. Через те й горнуться до Чехії тисячі українських заробітчан. Потрібно, як зазначає газета, «бути лише терпеливим, витримати довге бюрократичне коло і мати гроші на кількаразову подорож до Києва».
Спростилась і система чеського працевлаштування. Громіздка бюрократична процедура пошуків праці через українські центри зайнятості скрахувала. Тепер все робиться безпосередньо через чеського працедавця, котрий легально сам собі шукає робочу силу в Україні. Нелегальний же, як відомо, успішно існує далі – без змін, через так званих клієнтів, які працюють оперативно, безвідмовно і, зрозуміло, дуже дорого. Однак, без усіх гарантій як на саму працю, так і без соціального чи медичного страхування, без забезпечення надійним житлом.
– Скільки дозволів на працю видало цього року чеське міністерство праці й соціальних справ? – це запитання до пана Мілоша Тіхого, керівника відділу зайнятості іноземців.
- Станом на вересень цього року було видано 16.972 дозволи на працю. Певне зростання кількості виданих дозволів у жовтні можна пояснити сезонними роботами. Ці робітники переважно зайняті на будівництві, в будівельній індустрії, а також у сільському господарстві. Кількість виданих дозволів цього року на загал відповідає числу за минулий рік, однак є значно меншою від того, що ми мали в 96-97 роках – тоді ми видали 42 тисячі дозволів на працю.
– Які причини вплинули на цей процес, маю на увазі й запровадження віз?
- Це залежить у загальному від потреб на нашому ринку праці. І запровадження віз на це вплинуло також, однак на довготривале працевлаштування запровадження візового режиму відчутного впливу не мало.
– Чи можна було б полегшити процес працевлаштування українських громадян у Чехії?
- Ми цього року вже вживаємо нову систему, яка є набагато пружнішою. Тобто ми вирішуємо справи вдома, поза межами України. І працедавець має нині більші повноваження вести переговори з іноземцем, так ми економимо час. Готуємось більше використовувати інформаційну техніку, а це означає прискорення процесу працевлаштування.
Як зазначив Мідош Тіхі, в чеському Міністерстві праці й соціальних справ намагаються вдосконалювати процес влаштування на роботу іноземців, зрозуміло, пристосовуючи його до потреб свого ринку праці, іншими словами – захищаючи його. На запитання журналіста, скільки сьогодні, на його погляд, працює українських заробітчан у Чехії нелегально, як мовиться – «на чорно», чеський міністерський урядовець порадив подвоїти число легально працевлаштованих робітників. У цьому разі нині в Чеській Республіці працює нелегально приблизно 34 тисячі заробітчан з України. Приблизно стільки ж в'їздних віз до Чехії, за матеріалами газети «Респект», видає чеське консульство в Києві.
З іншого боку кордону, і в Празі, в українському консульстві, як повідомляє тижневик «Респект», становище з отриманням віз також нагадує осаду. По кілька днів стоять чехи за туристичними візами, але не мало і тих, кого кличуть у дорогу службові справи. Це насамперед дрібні й середні підприємці. За останній час збільшилось і число тих, хто їде в Україну, щоб ближче познайомитись з життям і культурою її народу. Та й їх чекають години очікування в чергах, однак сам процес отримання віз обмежується двома тижнями.
Не можна заперечити, що запроваджений візовий режим не полегшив життя ні пересічному чехові, ні українцеві. В обох столицях виросли консульські відділи, які нагадують, на думку автора статті, осади. Не можна заперечити й іншого. Ці осади свідчать про те, що незважаючи на візи, інтерес громадян обох держав до співпраці, до взаємного спілкування не спав, багаті традиції взаємних стосунків між Україною і Чеською Республікою мають майбутнє.
Що ж до нелегкого становища з отриманням віз, то його могло б полегшити відкриття ще одного чеського консульства, що зрештою, Міністерство закордонних справ Чеської Республіки обіцяло зробити ще цього року. Однак, цього не сталось. Як пояснюють в чеському міністерстві закордонних справ, – через брак коштів. Обіцяне консульство має відкритись у Львові на початку наступного року. Доведеться почекати.
_
|
