Євро бродить по ЄвропіОт і дочекалися: євро, деталі зовнішності якого досі ревниво берегли від сторонніх поглядів, нарешті «відкрило личко». 30 серпня, сам Вім Дуйзенберг, президент Центрального Європейського Банку (ЦЄБ), урочисто презентував широкому загалу справжній вигляд єврокупюр і оголосив про початок завершального етапу «операції євро» – підготовки до введення в обіг з 1 січня 2002 року нової європейської валюти. 20/11/2001 Презентація відбулася в оперному театрі Франкфурта-на-Майні (Німеччина) – міста, де базується головний офіс ЦЄБ; президент був помітно схвильований: «Зазвичай вважається, що голови центральних банків не повинні висловлювати почуття або мріяти. Вони мусять говорити лише про цифри. Пробачте мені, якщо сьогодні я стану винятком», – так почав Дуйзенберг свою промову.
«Операція євро», яка стартувала 1 вересня, полягає, з одного боку, в масштабній рекламно-інформаційній кампанії, а з іншого – в розвезенні єврокупюр і монет з центральних банків до «місць дислокації» – місцевих філіалів банків, поштових відділень та деяких комерційних підприємств, звідки вони й потраплятимуть безпосередньо де рук пересічних громадян.
«Євро – наші гроші»
Рекламна кампанія з такою назвою має на меті навчити європейців користуватися євро, а також відрізняти справжні єврогроші від підробок, які (не дай, Боже) можуть з'явитися в обігу. «Подивіться, помацайте, покрутіть» – три головні поради для швидкісного визначення автентичності єврокупюр.
Сім видів банкнот – 500, 200, 100, 50, 20, 10 та 5 євро – мають однаковий вигляд в усіх країнах єврозони. На дотик вони рельєфні, на просвіт мають водяні знаки та темну захисну полосу, а якщо покрутити їх під різним кутом, можна побачити голограму: на горішньому боці маленьких купюр (5, 10 та 20 євро) – у вигляді блискучої полоски з номіналом купюри та символом євро, на всіх інших купюрах – на обмеженій ділянці при повертанні виблискує номінал та архітектурний мотив. Крім того, на зворотному боці маленьких купюр під різним кутом з'являється райдужна стрічка, а на зворотному боці купюр у 500, 200, 100 та 50 євро – цифри номіналу в правому нижньому кутку міняють колір з пурпурового на оливково-зелений або коричневий.
Натомість монети – 2 та 1 євро, а також 50, 20, 10, 5, 2 і 1 цент (євро ділиться на 100 центів) – мають один спільний бік, а один – національний; всього виходить 96 різновидів. Однак обіг монет це не обмежує: їх прийматимуть всюди в єврозоні, незалежно від того, хто зображений на зворотному боці – король Бельгії або ж, скажімо, французька Маріанна.
Євро їде по Європі
Близько 15 мільярдів банкнот і 50 мільярдів монет треба розвезти до 1 січня по всій Європі. Щоправда, графіки розвезення в 12 країнах єврозони дещо відрізняються: перші країни, де транспортуються до місць призначення і банкноти, і монети – це Австрія, Ірландія. Люксембург, Німеччина та Фінляндія. Натомість у Франції, Італії, Бельгії, Іспанії та Португалії у вересні розвозили лише монети. В Греції все розпочалося лише 1 жовтня, а в Нідерландах – взагалі аж 1 грудня.
До речі, з монетами – через вагу – чи не найбільше проблем: лише у Франції щоденно розвозиться 32.000 тонн грошей – це чотири ваги Ейфелевої башти! Банкіри дуже хвилюються, чи витримають підлоги, напередодні проводились навіть своєрідні репетиції з розкладання важких предметів на підлозі сховищ.
Європол напоготові, шахраї теж...
Насправді ж, побоювання щодо міцності підлоги – чи не найдрібніший клопіт, пов'язаний з введенням нових грошей. Євро стає другою за поширенням світовою валютою, і шахраї на всіх рівнях вже давно усвідомили це. Поки пересічні громадяни лише милуються картинками, фальшивомонетники готуються заздалегідь: ще в 1999-2000 роках було вилучено фальшивих банкнот і монет на 32 мільйони євро! Більшість фальшивих купюр надруковані в офсетний спосіб.
У вересні Європол за бажанням країн-членів, відкрив кризовий центр щодо злочинів, пов'язаних з євро. Він працюватиме цілодобово сім днів на тиждень аж до кінця грудня. Експерти вважають нинішній етап – розвезення євро – найбільш небезпечним. Центр, розташований в Гаазі, має на меті координувати інформацію між 15 країнами – членами ЄС, зокрема 12 країнами єврозони. Він фіксуватиме будь-який злочин – крадіжки, пограбування, підробку грошей, шахрайство, відмивання грошей – де фігуруватиме євро, заноситиме у базу даних всі деталі і поширюватиме інформацію в країнах ЄС. Це дозволить державам – членам вживати запобіжних заходів.
Отже німецький водій, який 6 вересня перевозив гроші і сам же й пограбував свій фургон, може й правильно вчинив, що не взяв євро, бо це надто небезпечно. Як з'ясувалося, грабіжник прихопив близько 5 мільйонів німецьких марок, євро ж лишилися в машині недоторканими. Щоправда, як він збирається витратити таку кількість марок до кінця року – теж невідомо, адже відмити їх швидше за все буде неможливо.
Збагатитися в перехідний період можна і в менш небезпечний спосіб: варто лише підвищити ціни на товари – під кінець року громадяни, занепокоєні лише тим, щоб якнайшвидше витратити гроші, легко «заковтнуть наживку». Аби запобігти безпідставним підвищенням цін, Європейська Комісія планує збільшити частоту перевірок на період до введення євро.
Прийшов час розбивати домашні скарбнички
Церемонію презентації євро можна вважати також і початком прощанням з національними валютами. Як це не сумно для багатьох мешканців єврозони, але французький, бельгійський та люксембурзький франки, німецька та фінська марки, грецька драхма, іспанська песета, ірландський фунт, італійська ліра, голландський гульден, австрійський шилінг і португальське ескудо приречені на зникнення.
Офіційно вони ще «побігають» паралельно з євро (і вільно обмінюватимуться будь-де) до кінця лютого 2002 року, хоча деякі країни самочинно скоротили цей термін: зокрема, голландському гульдену відведений для прощання лише січень. Німеччина ж взагалі збиралася з 1 січня розправитися з маркою, та «ностальгічні» аргументи все ж взяли верх над європрагматизмом, і марка ще поживе у вільному обігу до кінця лютого. Що ж до обміну національної валюти після виведення з обігу, Німеччина й тут усіх випередила: після 28 лютого 2002 року обміняти марки на євро можна бути лише в центральних земельних банках. Натомість більшість країн зобов'язали свої фінансові інституції вільно та безкоштовно міняти національну валюту на євро щонайменше до середини 2002 року. Після цього терміну за обмін, швидше за все, доведеться платити.
Передчуваючи «обмінну лихоманку», Національний банк Бельгії з 15 жовтня по 15 листопада проводить операцію «Домашня скарбничка», спрямовану на завчасне вилучення монет, захованих запасливими бельгійцями у заповітних місцях: панчохах, подушках, а також у глиняних свинках, котиках тощо. Щасливі власники домашніх скарбничок зможуть отримати у відділеннях Нацбанку або ж на пошті спеціальні прозорі футлярчики п'яти видів, призначені для укладання відповідно монет у 50, 20, 5, 1 та 0,5 франка. Футлярчики треба буде заповнити «по вінця», бо вони мають визначену місткість – щоб уникнути зайвих підрахунків. Футлярчик здається, а гроші, на бажання клієнта, або переказують на його рахунок, або повертають готівкою, але купюрами.
Вдома в Європі
Прем'єрі євро у Франкфуртській опері передував короткий документальний фільм про історію європейської інтеграції. Журналісти побачили кадри зруйнованої післявоєнної Європи, підписання перших угод між державами, які ворогували століттями, створення ЄЕС, скасування митних бар'єрів – увесь складний процес об'єднання аж до кульмінації – запровадження єдиної валюти.
«За кілька місяців, першого січня 2002 року, – сказав Вім Дуйзенберг, – 300 мільйонів людей зможуть вперше перетнути 12 кордонів і відкрити, що у сусідів – такі ж гроші, якими вони користуються в себе вдома. Я переконаний, що констатація цього факту стане одним з ключових ефектів введення нової валюти. Європейці усвідомлять, що вони у себе вдома всюди в Європі».
Використано інформацію інформаційного бюлетеня Представництва Європейської Комісії в Україні.
Лесь ВИШНЕВСЬКИЙ.
|
