СУМНА ІСТОРІЯ З ЩАСЛИВИМ ЗАКІНЧЕННЯМ

Про те, як дівчат із бідних країн залучають до секс-індустрії в Європі, розповідає у своїй публікації Би-би-си.

«Перше, що я побачила, було світло. Там, звідки я приїхала, постійно темно, тому що немає електрики. А тут все переливалося вогнями, і це було чудово!» – згадує Джуел (ім'я змінене) свою першу зустріч з Данією. «Я дякувала Богу за те, що опинилася в цій країні, і з нетерпінням хотіла стати до роботи». На батьківщині дівчині сказали, що вона доглядатиме за літніми людьми.

Міжнародна організація у справах міграції вважає, що до 80% нігерійських жінок, що вирушають працювати до Європи, насправді вербують для проституції. Звичайно, і Джуел чула про випадки обману, але ті жінки пройшли важкий і небезпечний шлях автобусами до Лівії та човнами через Середземне море, а їй запропонували летіти з Лагоса до Копенгагена літаком, і це її заспокоїло. «Все було так солідно організовано, що у мене не виникло жодних підозр», – каже вона.

У Копенгагені її зустріла землячка, яка наступного дня повела її у Вестербро – місцевий квартал червоних ліхтарів. «Я оглядалася у пошуках якоїсь клініки», – згадує Джуел. Супутниця весь час радила добре придивлятися до місцевості, а потім приголомшила страшною правдою. «Тут ти і працюватимеш!» – сказала вона. Я обернулася, думаючи, що вона вказує на відповідну будівлю. І тут вона спокійно пояснила, що «тут» – це на вулиці, якою ми йшли, а «робота» полягатиме у полюванні на клієнтів. Мені здалося, що світ довкола почав руйнуватися».

Того ж вечора відбулася випадкова зустріч, яка потім виявилась важливою – з Мішель Мілдуотер з неурядової організації HopeNow, що допомагає в Данії таким, як Джуел. Та звернула увагу на дівчину років двадцяти, що мала переляканий вигляд, і дала їй візитівку з телефоном.

«Мадам» веліла Джуел не довіряти «цій англійці на велосипеді» і швидко знайшла для неї першого клієнта. «Чоловік дав їй 4000 крон (620 доларів) за те, щоб відвести мене до нього додому, і моя мадам повернулась і пішла», – продовжує Джуел свою розповідь. «Він віз мене автівкою так довго, що здавалося, ми ніколи не приїдемо. Я не знала мови і не розуміла, що він говорив. Ми спілкувалися за допомогою перекладача Google. Мені було страшно».

Так минуло кілька місяців. «Я на цьому погано розуміюсь, – каже Джуел. – Завжди стояла осторонь з боязким виглядом, але мене все одно знаходили. Постійні клієнти знають, коли з'являється нова дівчина, а їх завжди тягне на нове».

За останніми даними ЄС, у 2017-2018 роках понад 14 тисяч жінок перевезли через кордон переважно для проституції, приблизно половина – з-за меж Євросоюзу. Нігерія – у першій п'ятірці країн-постачальників. Це верхівка айсберга, оскільки до статистики увійшли лише виявлені випадки. Єврокомісія оцінює прибутки підпільних ділків у 14 мільярдів євро на рік.

Зазвичай, все відбувається за однією схемою. Молодим жінкам пропонують пристойну роботу, після прибуття на місце кажуть, що такої немає, а вони заборгували за дорогу і проживання. «Це боргове кріпацтво, – каже Сіне Пламбек з данського Інституту міжнародних досліджень. – У випадку з жінками з Нігерії сума складає від десяти до шістдесяти тисяч євро. Її потрібно повернути швидко, і якщо у вас немає офіційного дозволу на роботу, залишається лише секс-індустрія».

Ті, хто завербував Джуел, за день до вильоту з Лагоса повідомили, що їй доведеться виплатити 42 тисячі євро, і змусили присягнути, що вона нікому нічого не скаже, інакше вона та її рідні матимуть проблеми. Щоб було страшніше, розмова відбувалася на цвинтарі.

Коли Джуел вже була у Данії, її близьким справді погрожували. «Якісь люди приходили до нас і наполегливо просили мою бабусю поговорити зі мною, щоб я і не думала поскаржитись в поліцію або не виплачувати борг. Щоразу, коли я телефонувала їй, вона плакала і вмовляла мене не підставляти родину». Під таким тиском про вибір вже не йшлося.

«Неможливо було сказати «ні». Всім доводилося відповідати «так». На кожного потенційного клієнта полювали десять-п'ятнадцять жінок, яким хотілося заробити в цей вечір». Все відбувалося в авто на стоянках чи навіть на землі між машинами. Якщо клієнт пропонував поїхати до нього додому, було більше комфорту, але й більше ризику. «Один чоловік наказав мені роздягнутися і лягти у ванну, а потім приніс два відерця льоду і почав лити на мене холодну воду», – розповідає Джуел.

Безкарність злочинців

Оприлюднивши у квітні цього року нову стратегію боротьби з контрабандою людей, Єврокомісія визнала, що десять років попередніх зусиль здебільшого не мали результату. «Безкарність правопорушників у ЄС зберігається, кількість порушених справ і вироків – вкрай мала», – йшлося у заяві, що описує контрабанду людей як «вид злочинності з малим ризиком й високим прибутком».

Різні спроби зменшити попит на секс-послуги також не мали успіху. За даними британського уряду, з березня 2019 по березень 2020 року в Сполученому Королівстві поліція зафіксувала 7779 злочинів, що належать до категорії «сучасного рабства», зокрема, трудову та сексуальну експлуатацію, але лише у 250 випадках підозрюваним висунули звинувачення.

Допомогою жертвам «сучасного рабства» у Британії займається Армія порятунку. З червня 2020 по червень 2021 року до неї звернулися 610 іноземок, що зазнали сексуальної експлуатації.

«Червоні ліхтарі» та «червоний фургон»

Суботній вечір. Істедгаде, головна вулиця кварталу Вестербро з її барами, нічними клубами та секс-шопами – галаслива й залита світлом. Навколо вештаються чоловіки, багато з них ледь тримаються на ногах. Тут жінки з Нігерії та Східної Європи з бездоганними зачісками та макіяжем. Нині у них в моді спортивні костюми. Високі підбори та стереотипне «сексуальне» вбрання трапляється рідко.

Мішель Мілдуотер, що займається своєю справою понад десять років, як і раніше, ходить кварталом, пропонуючи таким, як Джуел, контактний телефон, пораду і допомогу. Продаж та купівля сексу за гроші в Данії не заборонені, але повії повинні мати дозвіл на роботу. Нелегальних мігрантів депортують з країни. Якщо жінка доведе, що була жертвою контрабанди, це нічого не змінить – після недовгого перебування у державному центрі її відправлять на батьківщину.

Оскільки міграційний статус багатьох іноземок є сумнівним, вони не схильні контактувати з поліцією, що робить їх уразливими для зловживань і знущань. Це турбує Мішель. «В одному з місцевих готелів було кілька випадків насильства, коли жертви тікали всі в крові», – каже вона.

У вихідні данські некомерційні організації надають різноманітну допомогу секс-робітницям. Одна з них, Reden International, організувала кафе, де можна перепочити, прийти до тями та поїсти у перерві між клієнтами. А в прибічній вуличці інша група волонтерів реалізує ініціативу, що не має аналогів у світі. Це «червоний фургон» – мінівен з ліжком, м'яким освітленням та запасом презервативів й гігієнічних серветок. Туди повія може привести чоловіка замість того, щоб вирушити з ним у якесь потенційно небезпечне місце.

До світанку до фургона прямує безперервна низка жінок, за кожною з яких, немов на прив'язі, слідує клієнт. Волонтери тримаються на відстані, але достатньо близько, щоб можна було покликати їх на допомогу. «Червоний фургон» обслуговує в середньому сім пар на годину.

Сіне Пламбек – одна з цих волонтерів. «У жінок, з якими ми маємо справу, купа проблем – борги, бідність, сім'ї, діти, – каже вона. – Більшість з них не займалися б цим, якби життя не змушувало. Немає сенсу їх повчати. Вони торгуватимуть собою, подобається нам це чи ні, а ми принаймні надаємо їм безпечне місце».

Хепі-енд, як у кіно

Після чотирьох місяців на панелі, у зневірі та розпачі Джуел все ще не хотіла звертатися до влади, боячись за себе та свою сім'ю в Нігерії. І раптом її життя чарівним чином змінилося. Схоже на сентиментальну казку, але дівчина закохалася у данця, а він у неї. Під час першої ж романтичної вечері Джуел зізналася, як заробляє на життя.

«Йому було важко, але він повівся гідно», – каже Джуел про чоловіка, за якого незабаром вийшла заміж. Кілька разів наречений платив за неї щотижневий оброк, але було зрозуміло, що цього замало. «Ти знаєш когось, хто міг би допомогти?» – запитав він. Тут і стала в нагоді картка з телефоном Мішель Мілдуотер.

Активістка порадила молодій жінці подолати страх і припинити платити «мадам». Так вона й зробила. Жодних неприємностей для рідних не було – чи то шантажисти блефували, чи, на щастя, виявилися дрібними злочинцями, а не членами серйозної міжнародної банди. Джуел подала клопотання про посвідку на проживання і зараз чекає на рішення. Вона сподівається на сприятливий результат, бо опанувала мову та народила дитину від данського громадянина.

З Мішель вони великі друзі. На весіллі Джуел та була подружкою нареченої. «Це був один з найкращих моментів мого життя – мене відвели до вівтаря, і це була Мішель», – каже Джуел. Вона мріє вступити до бізнес-школи, а ще – допомагати волонтерам.

Напередодні локдауну Мішель Мілдуотер, яка колись була акторкою, вмовила Джуел написати і поставити аматорську п'єсу-монолог про долю жінки, що пройшла через те, що й вона. Джуел назвала свій твір «Щоб з цього вирватися, треба через це пройти». «Для мене це стало терапією. Мене неймовірно зачепила реакція публіки. Коли йшла вистава, здавалося, що моя душа розлучається з тілом. Тому що все це не вигадка – це реальне життя», – каже Джуел.