Якщо жінка пропала без вісти за кордономНаприкінці XX сторіччя торгівля жінками з метою сексуальної експлуатації стала приносити багатомільйонні прибутки. За даними ООН, цей бізнес за прибутками стоїть поруч із торгівлею зброєю, наркотиками та краденими автомобілями. 1/9/2001 Сотні фірм пропонують жінкам заробити декілька тисяч доларів за короткий термін, працюючи за кордоном гувернанткою, домогосподаркою, танцівницею, офіціанткою. І жінки їдуть, прагнучи пристойного життя, щоб нагодувати свої сім'ї, навіть не здогадуючись про те, що їх там чекає.
У 1998 році у Німеччині поліція провела дослідження. Ось його результати: 87,5% жінок, що стали жертвами торгівлі у Німеччині, приїхали зі Східної Європи, зокрема, 14% з них – з України. На жаль, в нашій країні ніхто не веде статистики щодо українських жінок, які виїхали за кордон. Чи всі вони повернулися в Україну? Що з ними сталося?
Торгівля людьми – це злочин. Після досягнення своїх корисливих цілей злочинці зазвичай намагаються позбутися своїх жертв. Хто буде шукати українську дівчину за кордоном? Кому вона там потрібна? Вони сподіваються на легковірність родичів, формальне ставлення відповідних органів до розшуку потерпілих.
Якщо ваша дружина, донька, інша родичка або знайома пропали без вісти за кордоном, негайно звертайтеся до міліції за місцем проживання.
Витяг із Закону України «Про міліцію»
Стаття 10. Основні обов'язки міліції
Міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана:
9) розшукувати осіб, які... пропали без вісти...
Міліція як правоохоронний орган складається з різних підрозділів, але вам потрібно звертатися до карного розшуку або до підрозділу по боротьбі з організованою злочинністю. Крім того, зараз у кожній області створено спеціальні відділи боротьби із торгівлею людьми. Але навіть якщо ви подасте заяву до будь-якого органу внутрішніх справ, вони все одно повинні переслати вашу заяву до компетентного органу (за належністю).
Отже, підготуйте письмову заяву та обов'язково додайте до неї останню фотокартку особи, яка зникла.
Не дивуйтеся, що у цій заяві вам доведеться викласти дуже багато інформації. Якщо вам потрібна підтримка, шукайте допомоги у центрах «Жінка для Жінки», телефонуйте в інші організації за телефонами довіри, які вказані далі.
Будьте наполегливі – доля жінки, що пропала, у ваших руках. Можливо, її життя залежить від вашої ініціативності та уважності до всіх дрібниць.
Намагайтеся чітко викласти у заяві всю відому вам інформацію про наміри жінки, які вона виявляла безпосередньо перед зникненням. Наприклад, якщо ви спілкувалися з нею по телефону, то повідомте, що вона збиралась робити у найближчий час, тобто чи планувала вона залишатися працювати на тому ж місці ще як мінімум місяць, або збиралась шукати іншу роботу, або хотіла повернутися додому. Згадайте, які документи вона взяла з собою, з ким із співвітчизниць останнім часом спілкувалась за кордоном, їх телефони чи адреси.
Якщо ви знаєте якісь координати жінки, яку ви розшукуєте, обов'язково вкажіть їх у заяві. Це може бути телефон, адреса. Якщо ви туди вже телефонували, опишіть результати – чи відповіли на ваші запитання і що саме вам сказали. Хто давав відповіді на запитання – іноземці чи наші співвітчизники, як вони представлялися?
Також у заяві вкажіть, чи траплялося у минулому, що жінка від'їжджала за кордон без попередження рідних або близьких. Якщо так, то чи перевірили місця її можливого перебування, який результат. Перерахуйте адреси.
Опишіть у заяві прикмети, стан здоров'я, характер жінки, цінні речі, які вона могла з собою мати (велику суму грошей або ювелірні прикраси), одяг, в який вона була вбрана; додайте останню фотокартку.
Згадайте, чи отримувала жінка закордонний паспорт та візу якоїсь країни, куди конкретно вона збиралася їхати, яким видом транспорту (поїздом, автобусом, літаком). Також важливо знати, на якій підставі вона отримала візу – контракт, туристична подорож, приватне запрошення.
Крім того, якщо ви впевнені, що жінка працевлаштувалась за кордон за допомогою фірми-посередника, вкажіть у заяві адресу або телефон фірми, прізвища працівників, з якими вона спілкувалась. Якщо ви знаєте її телефон або адресу за кордоном – це дуже важливо!
Відобразіть у заяві всю інформацію про наміри та характер жінки, отриману від її подруг та друзів. Поясніть, з ким жінка останнім часом спілкувалася, хто може знати про її плани, вкажіть координати цих людей, щоб працівники міліції могли з ними зв'язатися.
Якщо у вас залишилися копії документів, з якими жінка, що пропала, поїхала за кордон, обов'язково прикладіть їх до своєї заяви в міліцію. Це можуть бути ксерокопії закордонного паспорту, договору (контракту), квитків, страхового полісу, ваучеру.
Отже, звертаючись до міліції, намагайтеся викласти у заяві якомога більше фактів та інформації, що зможуть допомогти у розшуку.
Черговий працівник має прийняти і зареєструвати заяву. Обов'язково запишіть її реєстраційний номер. Якщо заява не зареєстрована – її формально не існує.
Розгляд заяви та винесення рішення про її «долю» здійснює начальник відповідного органу. Звичайно, ви можете звернутися до нього безпосередньо на прийомі. Строк прийняття рішення – мінімум три дні, максимум 10 днів, якщо необхідна додаткова перевірка. Начальник органу внутрішніх справ відповідно до статті 97 Кримінального процесуального кодексу України приймає одне з таких рішень:
1) порушити кримінальну справу;
2) відмовити в порушенні кримінальної справи;
3) направити заяву за належністю.
Отже, на підставі фактів, викладених у заяві та даних, отриманих в результаті перевірки, міліція вирішує, чи є достатні дані для порушення кримінальної справи. Якщо є докази, що жінка стала жертвою злочину, то порушується кримінальна справа, починається попереднє розслідування. Одночасно заводиться розшукова справа та здійснюються оперативно-розшукові заходи.
В іншому випадку виноситься постанова про відмову в порушенні кримінальної справи або заява направляється на розгляд до іншого органу.
Діяльність міліції контролює прокуратура, туди можна звертатися зі скаргами на дії працівників міліції.
Попереднє розслідування проводиться спільно з оперативними службами, які насамперед з'ясовують, чи дійсно дівчина поїхала за кордон, чи, можливо, вона тільки так сказала, а сама знаходиться на території України.
Тому за загальним правилом спочатку опитуються сусіди, подруги, використовуються засоби масової інформації, наприклад: оголошується розшук по телебаченню, отримується інформація про наявність у жінки закордонного паспорту, тобто міліція намагається знайти жінку на території України. Якщо це не вдається і є переконливі факти, що жінка пропала без вісти, стала жертвою злочину на території іноземної держави чи встановлений факт її виїзду за кордон, то тоді готується звернення або до іноземних правоохоронних органів, або до Національного центрального бюро Інтерполу для встановлення місцезнаходження даної особи.
Якщо злочин щодо жінки вчинено тільки на території іноземної держави, то існують двосторонні та багатосторонні міжнародні угоди щодо надання правової допомоги та співробітництва, які дозволяють отримати необхідну для пошуку особи інформацію. Працівники органів внутрішніх справ та прокуратури обов'язково володіють цією інформацією, адже Генеральною прокуратурою України розроблено Інструкцію про порядок підготовки, передачі та виконання органами прокуратури України звернень про правову допомогу у кримінальних справах, яка затверджена Генеральним прокурором України від 29 грудня 1998 року.
Угоди про правову допомогу укладено в межах СНД з Грузією, Естонією, Канадою, Китаєм, Латвією, Литвою, Монголією, Молдовою, Польщею, США та Узбекистаном, а також з Алжиром, Кіпром, Угорщиною та Фінляндією. Крім того, Україна приєдналась до шести Європейських конвенцій в галузі кримінального права та судочинства, зокрема до Європейської Конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 року (для України набула чинності 09 червня 1998 року).
Між прокуратурами України та деяких країн ближнього зарубіжжя укладено спеціальні угоди про правову допомогу та співробітництво. Отже, для того, щоб знайти особу, яка пропала без вісти в Азербайджані, Білорусі, Грузії, Киргизії, Литві, Молдові, Росії та Туркменистані встановлено спрощений порядок, який передбачає надіслання запиту про правову допомогу у випадку необхідності.
Між Міністерствами внутрішніх справ України та Чехії укладено угоду про співробітництво, відповідно до якої, зокрема у сфері розшуку осіб, що пропали без вісти, відбувається обмін оперативно-розшуковою інформацією та виконання взаємних запитів. Таким чином спрощується пошук жінки, яка пропала без вісти у Чехії. Такі ж самі угоди укладені також з країнами СНД, Балтії, а також з Румунією, Словаччиною та Болгарією.
Національне центральне бюро Інтерполу в Україні створене для забезпечення взаємодії українських правоохоронних органів (зокрема, міліції) з відповідними органами інших країн для ведення боротьби із злочинністю, яка виходить за межі однієї країни. Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол) нараховує 178 держав світу.
Механізм діяльності цієї організації у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів полягає в обміні та передачі необхідної інформації між компетентними органами країн-членів Інтерполу.
Майте на увазі, що Національне центральне бюро Інтерполу виконує запити виключно правоохоронних органів, а не фізичних осіб. Тому не намагайтеся звертатися самотужки – тільки згаєте час.
Як бачимо, в залежності від обставин конкретної справи, існує декілька каналів пошуку жінки, яка пропала без вісти за кордоном.
Якщо протягом вказаного строку на заяву не дали відповіді, у письмовій формі наполягайте на розгляді вашого звернення, проведенні повної і всебічної перевірки поданих відомостей. Наприклад, якщо ви не знаєте, чи отримувала розшукувана жінка закордонний паспорт, вимагайте, щоб було надіслано запит до органів паспортної, реєстраційної та міграційної роботи. В цьому запиті вказується, що до Управління внутрішніх справ звернулися родичі певної жінки, яка поїхала працювати за кордон і там пропала без вісти, і що з'ясовуються відповіді на такі питання чи видавався жінці, яка розшукується, закордонний паспорт і якщо так, то коли і який номер цього паспорту?
Звичайно, факт видачі жінці закордонного паспорту сам по собі не свідчить про те, що вона поїхала за кордон. Проте, в сукупності зі свідченнями родичів може бути підставою для заведення розшукової справи та проведення розшуковик заходів за межами України.
Якщо вашу заяву не хочуть приймати, відмовляють у проведенні розшуку або постійно «годують» обіцянками, ви можете оскаржити дії міліції або їхню відмову в порушенні кримінальної справи до вищого органу або до прокурора вашої адміністративно-територіальної одиниці (району, міста, області).
Обов'язково вимагайте видачі вам письмової постанови про відмову в порушенні кримінальної справи.
Будьте готові до того, що процедура пошуку триватиме щонайменше два-три місяці. Пам'ятайте: працівники міліції зобов'язані допомагати вам, адже саме на міліцію покладено обов'язки по розшуку осіб, що пропали без вісти. Якщо вони цього не роблять – вони порушують закон.
ЩЕ ДЕКІЛЬКА ПОРАД
Якщо жінка пропала на території, де відбувається військовий конфлікт, вам зможуть допомогти у Національному комітеті товариства Червоного Хреста.
Зверніться до консульського управління Міністерства закордонних справ України, посольства або консульства України в іноземній державі – можливо вони мають певну інформацію або можуть допомогти встановити місцезнаходження жінки.
Найпростіше в такій ситуації діяти через відділ забезпечення інтересів юридичних та фізичних осіб Консульського управління МЗС України, яке знаходиться в Києві. Ви надсилаєте запит, де вказуєте країну перебування жінки, що пропала, місце її роботи або проживання, час виїзду та всі інші відомості, які стосуються даного питання, а також опис інформації, яка потрібна. Наприклад, ви можете просити встановити місцезнаходження конкретної жінки або перевірити, чи знаходиться конкретна жінка за вказаною адресою, чи працює вона у вказаній установі, чи відповідає вона за вказаним телефоном.
Якщо жінка після приїзду зареєструвалась у консульському відділі посольства чи консульстві України в країні перебування, управління МЗС обов'язково повідомить про це. Строк отримання відповіді – один місяць.
Відповідно до консульських конвенцій, які укладені з Азербайджаном, Болгарією, Грузією, Казахстаном, Кореєю, Литвою, Молдовою, Росією, Туреччиною та Туркменистаном, консульські посадові особи мають право звертатися до компетентних органів держави перебування щодо сприяння у розшуку громадян своєї держави, що пропали без вісти. Це право передбачене спеціально. В консульських конвенціях з іншими країнами такого немає, але відповідно до п. 4 ст. 39 Указу Президента України «Про Консульський статут України», консул зобов'язаний звертатися до компетентних властей держави перебування за сприянням у розшуку громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебували у цій державі і пропали без вісти.
За матеріалами видання «Якщо жінка пропала без вісті за кордоном» (проект Winrock International «Громадські ініціативи у запобіганні торгівлі жінками та домашнього насильства»).
_
|
