Нашого цвіту – по всьому світуПерша група українців прибула до Іспанії наприкінці 1946 року з табору переміщених осіб в Реміні (Італія). Це були молоді люди студентського віку, які завдяки допомозі Ватикану та Червоного Хреста одержали від іспанського уряду згоду на продовження свого навчання в Іспанії. У лютому 1947 року прибула друга група. Разом в обох групах було 25 осіб. Весною того ж року ними було засновано Українську студентську громаду в Іспанії, яку очолив Юрій Карманін. 1/11/2002 «Українська студентська громада в Іспанії» проіснувала майже 20 років і пройшла через кілька етапів розвитку і діяльності, з яких перший – протягом 6-7 років – був найбільш активний і успішний. Наступні періоди позначалися значним спадом чисельного складу, головним чином через виїзд її членів до США, Канади, інших країн. Цим було зумовлено послаблення діяльності організації та, зрештою, її ліквідації.
Хоча іспанський уряд погодився прийняти групу українських студентів для навчання і забезпечити їм проживання, практично він не міг займатися цієї справою. Для вирішення усіх організаційних питань, пов'язаних із навчанням і проживанням українських та інших студентів – вихідців з країн Східної Європи, була створена Католицька організація університетської допомоги. Вона придбала для цих студентів гуртожиток, надавала матеріальну допомогу, а також переймалася їхнім ідеологічним вихованням в християнському та західноєвропейському дусі.
У часи своєї активної діяльності (1947-1960 роки) Українська студентська громада в Іспанії мала у своєму складі хор та з допомогою Організації українських націоналістів відкрила на Національному радіо Іспанії українське мовлення, яке передавалося і на Україну. У квітні 1951 року було створено українську редакцію цього радіо, яку очолив Дмитро Штикало з Франції. Перша українська радіопередача в Іспанії відбулася 20 квітня 1951 року. Спочатку передачі тривалістю 15 хвилин виходили в ефір тричі на тиждень.
З часом мовлення було переведено на щоденну основу по 45 хвилин. В 1952-1963 роках українську редакцію очолював Дмитро Бучинський, а в 1963-1973 – Володимир Пастущук. У 1961 році з огляду на світову політичну ситуацію іспанський уряд значно скоротив іншомовні редакції Національного радіо Іспанії, проте українська залишилася, хоча обсяг її мовлення суттєво зменшився. Так тривало до 1973 року, коли через зміни в політичному курсі Іспанії українське мовлення було припинено.
В історії Української студентської громади в Іспанії слід відзначити період 1963-1978 років. На його початку було ліквідовано Католицьку організацію університетської допомоги та закрито її гуртожиток. Протягом цього часу до Іспанії прибули на навчання за власний кошт близько 30 українців із США. Деякі з них стали членами громади.
Поряд із українськими студентами в Мадриді перебувало також кілька українських родин та поодиноких осіб, які прибули сюди в 1948-1951 роках займатися своєю професійною діяльністю. Ці українці не мали власної організації, але тісно співпрацювали з Українською студентською громадою. Ця мініатюрна громада, що налічувала у роки свого найбільшого розвитку не більше 50 осіб, пройшла кілька етапів розвитку, а саме: 1947-1962 роки – Українська студентська громада, 1962-1990 роки – період вичікувань, 1990 рік – до цього часу – період допомоги незалежній Україні.
Окрім згаданих вище студентів у 1948 році на запрошення іспанського уряду прибув до Мадрида відомий український ботанік і біолог професор Олександр Архімович, який протягом 5 років проводив дослідження на півночі Іспанії. В 1952 році він виїхав до США, де був президентом Української Вільної Академії Наук та Українського технічного інституту в Нью-Йорку. В 1950 році до Іспанії переїхала з Франції родина Бучинських. Дмитро Бучинський та його дружина Іванна працювали в українській редакції Національного радіо Іспанії.
Окрім цього Бучинський займався літературною (зокрема переклав на іспанську мову «Слово о полку Ігоревім») та журналістською роботою. Його творчий доробок становить 1.000 робіт, серед яких бібліографічні довідники видань діаспори за 1945-1955 та 1955-1961 роки. Бучинський також був організатором виставок української діаспорної книги і преси в Національній бібліотеці Іспанії, експонати яких передавалися потім у її фонди.
Того ж 1950 року до Мадриду прибув з Бельгії інженер Андрій Кішка разом із своею дружиною-бельгійкою. Від 1951 року він виконував функцію представника Екзильного (у вигнанні) уряду УНР та УНРади в Іспанії. В 1956 році Кішка заснував Товариство українсько-іспанської дружби. Наприкінці 50-х років, зважаючи на поступовий занепад Студентської громади та, як наслідок, зменшення перспектив щодо розгортання ширшої діяльності в Іспанії, Андрій Кішка виїхав до Канади.
Серед інших українців, які в 1950-х роках проживали в Іспанії, варто згадати співробітника української редакції Національного радіо Іспанії Богдана Цимбалістого, який переїхав до Мадрида з Бельгії, а в 1959 році виїхав у США. На окрему увагу заслуговує інженер-геолог Богдан Трешневський, що прибув до Іспанії як співробітник однієї північноамериканської фірми, яка проводила геологічні дослідження в країні. Він, проживаючи в Мадриді протягом довшого часу, в 50-х роках підтримував тісні зв'язки із Українською студентською громадою. Крім цих осіб в Мадриді проживало ще декілька українців – кінопродюсер Євген Деслав, що в 1943-53 роках зняв декілька фільмів про іспанський побут, а потім виїхав до Франції, репортер Петро Демчук, який дописував для швейцарської газети Die Taat.
Період 1962-90 років характеризується передовсім зникненням Української студентської громади в Іспанії та смертю в 1963 році Дмитра Бучинського, який підтримував контакти з багатьма організаціями діаспори, визначними діячами, ієрархами церков, науковими установами та був зв'язковим між українцями Іспанії та українським життям у світі.
Крім того, професійна діяльність членів студентської громади зумовила їхню розпорошеність по країні, а шлюби з іспанками сприяли швидкій асиміляції, особливо їхніх дітей. Водночас у цей період більшість українців, яких нараховувалося коло 15 осіб, добилися великих успіхів у своїй професійній кар'єрі. Отримавши нарешті іспанське громадянство, вони змогли влаштуватися на державну роботу, зайняти високі посади в промисловості.
Важливим моментом у житті українців в Іспанії був візит (27 квітня – 4 травня 1970 року) кардинала Йосифа Сліпого до Мадрида, де його приймав керівник країни Ф. Франко та мадридський архієпископ.
З набуттям Україною незалежності українці в Іспанії долучилися до налагодження і розвитку відносин нашої країни зі світом та Іспанією зокрема. Задля ефективного здійснення конкретних проектів виникла необхідність в контактах громади з офіційними чинниками Іспанії. Цим було зумовлено виникнення й формальна реєстрація в 1994 році Української асоціації в Іспанії, яку донині очолює Теодор Баарбаш. Також в Каталонії існує Асоціація друзів України, організована кількома українськими родинами, що живуть у цій провінції.
Серед практичних заходів допомоги Україні з боку іспанських українців слід виокремити діяльність інженера-геолога Т. Барабаша, інженерів О. Забара та М. Гичка, які в рамках іспанського товариства СЕКОТ, що входить до програми ЄС ТАСІС, організували передачу Державному комітету України з геології іспанського досвіду та технологій видобутку золота і охорони довкілля, а також стажування на іспанських підприємствах українських спеціалістів у цій галузі. Велику допомогу надали члени Асоціації організації і проведені візиту міністра закордонних справ України А.М. Зленка до Мадрида в 1994 році та в питанні відкриття посольства України в Іспанії в 1995 році.
Останніми роками до Іспанії значно зріс потік українських громадян, що шукають тут роботи. За оцінками посольства України в Іспанії, на початку минулого року їх налічувалось в цій країні понад 40 тисяч осіб, більшість на нелегальному становищі, без дозволів на проживання і працевлаштування. «Центрами тяжіння» для цих українських громадян є міста Мадрид і Барселона та їхні околиці, а також південь країни з його великим сільськогосподарським виробництвом.
Ті громадяни України, які вже легалізували своє перебування в Іспанії, розпочали процес об'єднання. Із лютого 2001 року вони видають газету, ведеться робота із відновлення українського радіомовлення.
Посольство України та члени Української асоціації в Іспанії також беруть участь у процесі легалізації та об'єднання українських громадян в Іспанії. Певну допомогу (зокрема юридичну) громадянам України, що приїздять в Іспанію в пошуках роботи, надає також створена на початку 2000 року Асоціація іспансько-українського співробітництва, очолювана Олегом Кубою.
Ігор ВИННИЧЕНКО, директор Інституту досліджень діаспори.

|