Є ЛЮДИ – Є ПРОБЛЕМИ«Четверта хвиля еміграції: регіональні особливості». В роботі «круглого столу» під такою назвою, який щойно провів Інститут досліджень діаспори, взяли участь відповідальні працівники Міністерства закордонних справ, Міністерства внутрішніх справ, Державного комітету у справах національностей та міграції, Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики, Київської міської держадміністрації, науковці, представники українських громад із США, Канади, Греції, Естонії, вітчизняних громадських інституцій, а також майже двадцяти вітчизняних та закордонних засобів масової інформації. І така увага до проблеми новітньої еміграції з України не є випадковою. 1/9/2002 Перший секретар Управління гуманітарного і культурного співробітництва МЗС Олександр Акімов на прикладі Греції поінформував про соціальний, статевий та професійний склад представників української заробітчанської еміграції, наголосив на проблемах, які мають заробітчани за відсутності їхньої легалізації в країнах перебування, а також торкнувся регіонального аспекту трудової еміграції.
Лейтмотив виступу начальника управління Держкомнацміграції Андрія Попка – відсутність належної поінформованості потенційних емігрантів з України про те, що чекає на них за кордоном. Саме через це, на його думку, країни з кращими умовами щодо заробітків залишались поза увагою наших співвітчизників, натомість значна їх кількість опинилась, зокрема, в Аргентині, яка ніколи не відзначалась економічною й політичною стабільністю.
Марина Єгорова (Державний центр зайнятості) у своєму повідомленні також торкнулась стану поінформованості про умови роботи за кордоном, проте більшу увагу приділила правовому аспекту цього питання, а саме – міждержавним угодам (діючим й тим, що готуються до підписання), які покликані захистити українських заробітчан за кордоном.
Заступник начальника відділу Державного департаменту у справах громадянства, еміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України Василь Губський наголосив на важливості такого аспекту проблеми, як торгівля людьми, зокрема, для секс-індустрії в Росії. Запобігти цьому явищу покликаний створений в Департаменті карного розшуку МВС спецпідрозділ. Характерним для сьогодення, за словами Василя Губского, є й зворотна еміграція – з Росії, країн Середньої Азії та Ізраїлю.
Насиченим кількісними показниками було повідомлення кандидата історичних наук Олени Малиновської. Зокрема, за її твердженням, нині одномоментна трудова еміграції становить 2,5-7 мільйонів осіб, з яких четверта частина перебуває в Росії. Щодо регіоналізації проблеми, то вона має яскраво виражений «географічний» характер: так, жителі Волинської та Рівненської областей віддають перевагу сусідній Білорусі, Чернігівської області – суміжній Росії, а постачальником дешевої робочої сили для Чехії, Словаччини, Португалії, Іспанії та Італії є переважно прикарпатські області та Закарпаття.
Одним з прикрих висновків нещодавно проведеного дослідження, в якому брала участь Олена Малиновська, є той, що трудова еміграція є не етапом в житті людини (яка змушена обрати такий спосіб існування), а способом життя. Четверта частина трудової еміграції – це незворотна еміграція, за якої українці залишаються за кордоном назавжди. Як приклад було названо Буковину, в обласному центрі якої вже діють курси італійської мови.
Заступник начальника управління у справах національностей та міграції Київської міськдержадміністрації Володимир Горовий торкнувся «етнічності» проблеми. Так, до Німеччини виїжджають переважно представники німецької меншини, до Ізраїлю – єврейської. Щодо поінформування вітчизняного загалу про закордонне українство, «спертись» на яке подеколи розраховують представники новітньої еміграції, було зазначено на позитиві співпраці КМДА з Інститутом досліджень діаспори, завдяки якій наприкінці минулого року видано каталог «Закордонне українство».
Заступник голови Світової федерації українських жіночих організацій Наталія Даниленко (США) наголосила на такому аспекті, як торгівля українськими дівчатами, зокрема, у США. До цього причетні міжнародні злочинні угруповання, які мають легальні прикриття й використовують благозвучні назви. Також було висловлено здивування тим слабким рівнем поінформованості представників заробітчанської еміграції про умови праці та побуту в країнах перебування.
Член ради товариства «Українсько-грецька думка» Галина Фоміних, яка є представником «четвертої хвилі», повідомила, що переважна більшість наших співвітчизників в Елладі мають західноукраїнське коріння; з усього загалу заробітчан лише 15% становлять чоловіки. Й хоча влада поважно ставиться до українців, проте наступні Олімпійські ігри ставлять під сумнів лояльність Греції до всіх нелегальних емігрантів, зокрема, й до наших співвітчизників.
Голова Конгресу українців Естонії Віра Коник зазначила, що її звернення до відповідних інституцій цієї держави з проханням надати інформацію про кількість представників «четвертої хвилі» з України залишилось безрезультатним. Також було висловлено подив слабкою поінформованістю загалу щодо того, що робить Українська держава для впорядкування процесу еміграції.
Генеральний секретар Світового конгресу українців Віктор Педенко наголосив на діяльності СКУ щодо структуризації організованого життя українських громад, зокрема, в Португалії та Іспанії. Він зазначив також, що нині у США та Канаді в українських громадах чимало вчителів та майже всі мистецькі колективи – це представники «четвертої хвилі». Гострою проблемою залишається еміграція легальна та нелегальна. Нагальною є також потреба збільшення чисельності працівників консульських установ України в країнах південно-західної Європи. Потребує дослідження й проблема заохочення наших співвітчизників до тимчасової роботи за кордоном.
Голова Суспільної служби України Надія Самуляк розповіла про кілька проектів, що їх реалізує нині очолювана нею інституція. Один із них – «Попередження торгівлі людьми». Вони чимало працюють з молоддю, проте через брак відповідної інформації (зокрема, про умови роботи за кордоном) ефективність такої діяльності не є належною.
Голова секретаріату Української всесвітньої координаційної ради Валерій Рябенко поінформував про кілька аспектів діяльності цієї громадської інституції. Зокрема, проект «Вікно в український світ», який, спільно з Інститутом досліджень діаспори, реалізовуватиметься на Першому національному телеканалі, має на меті ознайомити широкий вітчизняний загал із життям наших закордонних співвітчизників.
Наприкінці учасники «круглого столу», проведення якого уможливили акціонерні товариства «Оболонь», «Укрсат» та товариство «Світлиця», відповіли на запитання журналістів.
Матеріали цього заходу міжнародного фестивалю «Нашого цвіту – по всьому світу», який Інститут досліджень діаспори проводить від 1999 року, будуть видані окремою збіркою. Вона даруватиметься органам влади, бібліотекам, а також закордонним українським громадам.
Докладніша інформація про фестиваль – у віконці під такою ж назвою на веб-сайті http://idd.ukrsat.com
Ігор ВИННИЧЕНКО, директор Інституту досліджень діаспори, голова секретаріату фестивалю.
|