ПОМЕР НА ПАНЩИНІ? (ч. 1)Економічна ситуація в Україні до сьогодні не дуже відрізняється від тієї, що була упродовж всієї історії – батракували українці й будуть батракувати. Деякі найманці навіть увійшли в аннали історії, і ними можна пишатися: bodyguard-сервіс воїнів-козаків користувався великим попитом у французьких магнатів та молдовських князів. 2/8/2002 Та й за сучасних інтелектуалів червоніти не доводиться. Але ж не всім поталанило із обдарованістю, освітою та спритністю. Отже, переважна більшість шукачів пристойного «жалованія» чіпляється за усі соломинки, котрі здатні вивести родинний бюджет із «мінусового» стану.
Що вище життєвий рівень країни, то вище в ній заробітки, але разом з тим – складніші умови інтеграції чужинців на «пригріті» місця. Можна бути на дві голови вищим за рівнем фаху та освіти, працелюбним, вихованим та поступливим, але правило «на чужу піццу рота не роззявай» має місце у кожнісінькій країні.
Тож до чого має бути готовим оптиміст чи відчайдушний, що зважився піти у заморський найм?
Перше, що звалюється на голову сердешних ще вдома, від порогу різноманітних посольств та консульств, – раптове усвідомлення, що наявність грошей на квиток – далеко не все, що потрібно для виїзду закордон, де ніхто нікого не чекає. Покоління, виховане на соціалістичному ґрунті, не готове до порядків та правил, за якими живе решта «буржуїв». Наші часто ображаються або просто не розуміють тієї «дубовості» у дотриманні загального укладу життя, невиправданої, на їхню думку, «правильності», сухості поведінки як чиновників, так і звичайних громадян.
Стереотип ідеалізації небачених див трохи потьмарює розум і замилює очі на величезний ризик потенційної низки прийдешніх проблем. Почасти людина навіть не уявляє собі, у що вона тнеться. Особливо багато клопотів та пригод очікує на тих, хто знехтував обізнаністю із питань законодавства (у першу чергу), економіки, соціальної сфери, менталітету, вартості життя, географії, перебігу політичних подій та навіть клімату.
Відсутність виду на проживання та робочої візи, сподівання «на руський авось» тих, хто намагається виїхати на заробіток туристом, – величезний мінус у працевлаштуванні в будь-якій країні. Треба зважити, що обсяги нелегальної трудової міграції приблизно в десять разів перевищують офіційні дані (тобто вказану кількість тих, хто виїхав офіційно, через посередників або агентства за запрошенням від роботодавця). Число нелегалів щороку зростає, тож ризик поцілувати замка – не зменшується.
Якщо й беруть на роботу «лівого» наймита, накоролювати йому вдасться у 2-3 рази менше від співвітчизника офіційно запрошеного, та разів у 7-10 – від корінного мешканця-колеги. Кмітливі підприємці зацікавлені в дешевій та невередливій робочій силі, що, боячись «засвітитися», не буде «качати права», яким би чином вони не порушувалися. До того ж, за неоголошених працівників не треба сплачувати податки, вносити соціальні платежі, робити відрахування до страхових фондів. Але, погодьтеся, працевлаштування поза законом ненадійне та ризиковане. А в разі виробничої травми вам не варто розраховувати на безоплатне лікування, оскільки страхові внески за вас ніхто не платив.
Щоправда, трудові умови різних країн відповідно різні, тож кожен може обирати для себе найприйнятніші. Хоча, відверто, про яке прийняття та сприяння щодо працівника-нелегала може йтися?..
А тепер уявімо, що потенційний остарбайтер вже потрапив до країни своїх мрій. Про умови праці та рекомендовані правила поведінки під час найму, праці та проживання поговоримо далі. Спершу – про найнеприємніше. Нелегала виявили. Що ж далі?
У Бельгії, наприклад, як і в інших країнах, гостро постає питання: за чий рахунок здійснювати виселення непрошеного працівника за межі держави? За законом, до бельгійського кордону його супроводжує представник влади – природно, за казенний кошт. Перетнувши кордон, нелегал повинен рухатися в бік батьківщини вже за свої гроші. Здійснити цю схему вдається далеко не завжди, тому що в людини звичайно немає грошей, а країна, громадянином якої він є, оплачувати його повернення додому здебільшого відмовляється. Крайнім у таких випадках виявляється наймач, що мав необережність узяти нелегалу на роботу: усі витрати платити йому.
У Великобританії особи, що порушили правила в'їзду та умови проживання (наприклад, які працюють за наймом без письмового дозволу Міністерства з питань зайнятості) до того, як їх видворять із країни, можуть бути піддані шестимісячному тюремному ув'язненню та штрафу у 200 фунтів стерлінгів.
На відміну від Англії, де спеціальних облав на працюючих нелегалів, як правило, немає, на Мальті влада регулярно проводить спеціальні рейди з виявлення порушників. Виявивши, їх так само видворяють із країни. Але до того, як це відбудеться, іноземцеві, що найнявся на роботу або займається будь-яким ремеслом, не маючи на те офіційного дозволу, виблискують грати (до 6 місяців) і грошовий штраф (до 500 мальтійських лір, що складає приблизно $1.500).
Не м'якші порядки й у Греції. Якщо ви перевищили термін перебування до 30 днів, при виїзді доведеться сплатити подвійне мито за вже прострочений вид на проживання. А при запізненні з від'їздом понад 30 днів накладається штраф від 50 до 200 тисяч драхм (тобто приблизно від $200 до 800). Буде покарано посередників, які сприяли працевлаштуванню незаконного працівника, та, звичайно, самого роботодавця: на перший раз – штраф до 100 тисяч драхм ($400) і три місяці в'язниці, а при рецидивах терміни і суми подвоюються і потроюються.
У Франції представник влади в будь-який момент може попросити у вас не тільки посвідчення особи, але і документи, що дозволяють перебування у країні. У випадку, коли з ними щось не в порядку, вас можуть або посадити у в'язницю (від одного місяця до одного року), або піддати штрафу (від 2 до 20 тисяч франків – тобто від $400 до 4.000).
Таке ж покарання чекає і на господаря, що узяв нелегала на роботу. Крім того, йому доведеться заплатити ще один штраф (30 тисяч франків – близько $6.000) на користь Бюро міжнародних міграцій. Вмотивоване рішення про виселення іноземця з країни доводиться до його відома і повинне здійснюватися негайно. На прохання консульства порушнику може бути надана відстрочка, але не більше ніж на один день. Закон суворий, але реально з щорічних 15 тисяч рішень про виселення виконується від сили половина.
В Ізраїлі досі офіційно діє військовий стан, хоча це і не відчувається в повсякденному житті. Проте поліцейські або військові можуть зупинити вас будь-де. Крім цього, тамтешні податківці разом із представниками профспілок та поліцією регулярно проводять рейди по виявленню нелегалів. Якщо ви не пред'явите документів, що підтверджують легальність вашого перебування на святій землі, решту часу до депортації вам доведеться провести у в'язниці. Причому термін вашого перебування у буцегарні може розтягнутись в просторі і часі навіть на роки. А ваш роботодавець сплатить такі штрафні санкції, що за ці гроші можна придбати непогану квартиру в Києві.
Законодавство інших країн також спрямоване на недопущення випадків нелегального працевлаштування. Звичайно, ніхто спеціально особисто вас ловити не буде. Але контактів з поліцією, навіть з найменшого приводу, краще уникати. І хоча повсякденна практика демонструє можливість обходити суворі закони – зрозуміло, що не маючи попиту, нелегальна робоча сила просто не знаходила б собі застосування – у конфлікт із законами чужої країни краще не вступати.
Так, рішення про тюремне ув'язнення і депортацію нелегального трудового мігранта суди багатьох країн виносять далеко не у всіх зобов'язуючих до цього випадках – гарні і дешеві працівники потрібні завжди і скрізь. Але якщо вже вирок винесено – надії опротестувати його немає. Незважаючи на те, що можливість апеляції звичайно передбачена, випадків її задоволення у відношенні нелегально працюючого в країні чужоземця судова практика поки не знає.
Можна, звичайно, сподіватись, що уряди якось домовляться. Скажімо, свого часу Португалія та Ізраїль надали нелегалам, що вже працювали в цих країнах, річні робочі візи. Проте здебільшого чудес не буває.
Читайте продолжение статьи:
ПОМЕР НА ПАНЩИНІ? (ч. 2)
Оксана ЦЕАЦУРА.
|
