Як я вчився за кордоном – 2
28/6/2002 Читайте начало статьи:
Як я вчився за кордоном – 1
Слово наставнику
Заступник директора з навчально-виховної роботи з англійської мови ЗОШ № 29 Іван Михайлович Остапець:
– Починаючи з 1993 року, в американських школах навчалися за програмою «Акт на підтримку свободи» 20 наших учнів. Ще четверо поїдуть найближчим часом. Це один з найкращих результатів в Україні. Спочатку в програмі брали участь лише школи з поглибленим вивченням англійської мови, тепер можуть спробувати свої сили учні будь-якої школи, переважно, 9-10 класів. Чимало з наших випускників, які побували у США, пов'язали своє життя з англійською мовою, міжнародними відносинами та педагогікою.
Так, Ігор Падалка після закінчення Київського інституту економіки та нових технологій має спеціальність референт-перекладач. Ірина Новохатько закінчила Київський національний університет, факультет міжнародних відносин; Олена Піхуля – Київський державний лінгвістичний університет, проживає і працює в США; Антон Батура, Ксенія Жайворонко навчаються на факультеті міжнародних відносин у Київському християнському університеті. Ксенія Карайчева, Яніна Левченко, Олександра Коровкіна навчаються в університетах США.
Викладачі школи беруть участь у програмі для вчителів англійської мови «Українсько-американські премії за досягнення у викладанні англійської мови», що дає змогу поширювати ділові контакти, розвивати інноваційні методи викладання, стажуватися в університетах США.
Головне – щоб твій господар дав тобі гарну характеристику
Після закінчення 4 курсу факультету обліку та аудиту Полтавської державної аграрної академії Микола Дубенець отримав диплом бакалавра і здобув право взяти участь у конкурсному відборі для проходження магістерського курсу ділового адміністрування в Університеті прикладних наук «Вайнштефан» у місті Трієздорф (Німеччина). Крім того, переможець відбору одержував право на п'ятимісячну практику у фермерських господарствах Баварії. У разі успішного проходження практики студент здобував можливість протягом року навчатися в цьому університеті й отримувати стипендію від німецької сторони. Микола пройшов усі ступіні відбору і потрапив до Німеччини.
– Миколо, з чого все почалося?
– З того, що в 1999 році до нас з німецького Університету прикладних наук приїхав керівник факультету професор Штрьобель, який здійснював відбір українських студентів-аграрників, котрі бажали поїхати на практику до Німеччини. Нас до Києва поїхало близько 200 чоловік, з яких мали відібрати лише 14. У число щасливців увійшли троє представників нашої аграрної академії, серед яких був я. Треба було здати складні письмові тести, написати твір і пройти співбесіду. Мені вдалося з усім добре впоратися, і я виборов практику у фермерському господарстві в Баварії.
– Як проходила ця практика?
– Я жив у звичайній родині фермера, де крім мене було ще троє дорослих. Ніяких найманих працівників не було. Ми обслуговували 120 гектарів землі, 80 корів і молодняк худоби. Звичайно, це нелегко, і робочий день тривав по 10-12 годин, але основні процеси були механізовані, і з роботою всі справлялися. Періодично нас, студентів, викликали до університету на проходження теоретичного курсу. А в кінці практики мій господар повинен був написати на мене характеристику, при чому він мав оцінити мене по 80 критеріях.
Тут і фахові навички, і наукові знання, і чи був прогрес у моїй німецькій, і як я себе поводив із жителями села, чи легко було зі мною спілкуватися і таке інше. Від цієї характеристики залежало, чи повернуся я додому відразу після практики, чи продовжу навчання протягом двох теоретичних семестрів. Тому треба було знайти спільну мову зі своєю новою родиною і показати себе якнайкраще. Мені це вдалося – я потрапив до хороших людей.
– Ваша характеристика і тести витримали подальший відбір. І що було далі?
– З тих 14 чоловік, які приїхали на практику, залишилося вісім. До речі, мої товариші з Полтавської аграрної академії – Василь Герасименко та Володимир Гордовий – також залишалися навчатися у Німеччині. Німецька сторона платила нам стипендію, якої було достатньо, щоб наймати житло, купувати продукти чи харчуватися в кафе, застрахуватися, мати все необхідне для навчання. Ми вчилися разом зі студентами 5 курсу факультету аграрного менеджменту Університету прикладних наук в Трієздорфі.
– Чим, на вашу думку, відрізняється навчання «у нас» і «у них»?
– Я б сказав, що у нас студента намагаються чогось навчити, а у них студент вчиться сам. Усі зацікавлені одержати якісну вищу освіту, бо хороший фахівець отримує зарплату у 2-3 рази вищу, ніж простий робітник.
Заняття в університеті тривали з 7:30 до 17 години, це були лекції й семінарські заняття. У середині дня – перерва на обід. Потім ми поверталися додому, вечеряли і готувалися до завтрашніх занять. Вільного часу для гуляння не залишалося. З цього я зробив висновок – якщо приїхав до Німеччини вчитися, то треба приділяти навчанню максимум уваги. Інакше екзаменів не складеш і диплома не одержиш. Вчитися складніше, ніж у нас, матеріалу треба засвоїти десь удвічі більше. За семестр у нас було 10 екзаменів, всі – у письмовій формі, де треба дати відповіді на запитання, причому варіанти відповідей не даються. Один екзамен тривав чотири години і більше. Бувають і переекзаменовки, платити за них не треба
– Яка там система оцінювання знань?
– П'ятибальна, але навпаки. Найвищий бал – один. «Відмінно», «добре», «задовільно» – таких оцінок немає.
– І все ж таки ви, мабуть, не лише вчилися? Як ви відпочивали?
– Існував так званий квиток вихідного дня, коли за 40 марок п'ятеро чоловік можуть їздити протягом доби по всій країні у поїздах другого класу. Ми з хлопцями об'їздили всю Німеччину. Побував, звичайно, не за один день, також у Франції, Голландії, Австрії, Італії. Враження – незабутні.
– Що вам дало навчання в Німеччині?
– Відчуття того, що кожна людина – коваль своєї долі, і за кожний свій вчинок треба відповідати. Під час канікул між семестрами я працював на заводі, який виготовляв сільськогосподарську техніку. Там налагодив потрібні контакти. Планується створити з часом спільне підприємство, і до нас, студентів, придивлялися, як до майбутнього управлінського персоналу. Я багато чого навчився у своїй професії саме завдяки німецькому університету. Вмію складати бізнес-плани, давати консультації щодо бізнесу, оцінити економічний розвиток підприємства.
Завдяки цим умінням уже зараз, хоч я ще не закінчив академію, маю чимало цікавих пропозицій роботи. Крім того, я перевірив власні сили і можливості, відчув, що можу вийти з будь-якої ситуації, вдосконалив своє знання іноземної мови, зрештою, подивився світ! Можу сказати, що життя за кордоном, і в Німеччині зокрема, не є таким легким і солодким, як нам здається. Там треба працювати набагато більше, ніж у нас – важко і наполегливо, якщо хочеш досягнути чогось у житті.
Слово наставнику
Проректор з міжнародних зв'язків Полтавської державної аграрної академії, декан підготовчого факультету для іноземних громадян Олег Олександрович Горб:
– З 1996 року 37 наших студентів потрапили на практику до Німеччини. Але не всі з них навчалися в університеті. Тепер пан Штрьобель запропонував адаптувати цей магістерський курс ділового адміністрування для українських вузів. Також у програмі беруть участь Національний і Сумський аграрні університети. Німецький професор надав перелік дисциплін, які необхідні для одержання німецького диплома, а наше міністерство – список предметів для українського диплома. Таким чином, студенти, котрі пройдуть цей курс, матимуть два дипломи.
У нашій академії приділяється велика увага вивченню іноземних мов і навчанню та практиці студентів за кордоном. Дуже хотілося б відзначити з цього приводу викладача іноземних мов Аллу Василівну Рубан, яка заснувала мовний центр «Лінгвістикум» в обласній бібліотеці і чимало студентів підтягла до рівня європейських вузів. Завдяки співпраці зі Східноєвропейським центром при університеті Хоенхайм в місті Штудтгарт (Німеччина), щороку по два молодих викладачі чи аспіранти бувають на Східноєвропейських слуханнях, а наші викладачі та науковці мають можливість брати участь у конкурсі по розподілу стипендій для наукових досліджень.
З питань проходження практики студентами у Німеччині академія тісно співпрацює з Вищою сільськогосподарською школою «Вайнштефан» у Баварії, сільськогосподарською школою «Дойла» в місті Нієнбург, біля Ганновера, та Об'єднанням фермерів землі Баден-Вюртемберг. Зокрема, у школі «Дойла» протягом чотирьох років пройшли стажування понад 60 наших студентів і випускників. Групи студентів і викладачів також стажуються протягом шістьох тижнів у Франції в місті Рен з питань молокопереробної промисловості. З 1999 року студенти мають можливість практикуватись у фермерських господарствах Великобританії.
А найбільшим досягненням міжнародних зв'язків нашої академії можна назвати підписання у 1999 році проекту «ТЕМПУС – ТАЦІС», згідно з яким вона тісно співпрацює з університетами Відня та Хоенхайму з метою введення у 2002-2003 навчальному році нового міжфакультетського магістерського курсу «Еколого-економічне рослинництво».
Отже, полтавські навчальні заклади плідно співпрацюють з іноземними університетами і школами, обмінюються досвідом і студентами. Полтавські хлопці і дівчата мають можливість побачити світ і себе показати, розширити свій світогляд, поглибити знання. А це означає, що полтавський студент, навчаючись, не обмежується стінами рідної Альма-матер, і освіта у Полтаві наближається до міжнародних зразків.
Ганна ЯЛОВЕГІНА,
«Жовта газета» – спеціально для «Заграницы».
|
